Северодонецкие волонтеры Кононовы

Рассказ из facebook

Був на Луганщині. Гостював у Сані і Вікі Кононових. Про них якось напишу окремо, а поки про інше.

- Русь, а ти не проти, якшо ми одразу як приїдеш попрямуємо до хлопців на передок? - зателефонував мені напередодні Саня.

- Та без проблем, давай, тим більше, шо я теж тут вам "гуманітарну торбу" пру.

По приїзду почали пакувати те, що просили бійці. Їжу, медицину, вкусняшки, теплі речі та взуття завантажили в кузов газельки. Там, у кузові, вмостившись у здоровенне крісло поїхав і я, бо місця в кабіні вже не було.

Ми заскочили в Сєвєродонецьк "на точку збору" небайдужих. Жінки, чоловіки і діти принесли туди домашню їжу і різні "вкусняхи". Додайие сюди запах домашніх пиріжків з м'ясом і капустою, які перед виїздом пів ночі "гарувала" Віка, і зрозумієте, що стара газелька запахла як мішок Санти.

Блок-пости, вітання, цигарки постовим, "Слава Україні - героям слава", розбиті шляхи і ось ми на першій точці у селі Гірському на шахті Карбоніт.Тут стоять Кіровоградці. Розвантажуємося.

- Боже, це шо пиріжки з капустою? Та мені вони вже снилися останній місяць, - гримить голос бійця з позивним "Борода".
Деякий час теревенимо. Бійці розповідають про життя, хто курить той курить, хто ні, той роздивляється "сліди діяльності" градів та мінометів, які прилетіли сюди кілька днів тому.

Врешті рушаємо далі.
- Не сци, Руся, я тут одну козячу тропу знаю, шоб в обїзд 60 кілометрів не чмухать, - сміється Саня і звіряє з військовим маршрут на карті. Ми прощаємося і газелька знов гребе по розбитому шляху.
До фінальної точки, блок-поста зенітників між Артемівськом і Лисичанськом ми приїжджаємо саме на захід сонця. Тут стоять хлопці з різних областей. Принаймні я спілкувався з бійцями з Вінничини, Житомира та з Прикарпаття.

Розвантажуємо привезене. Особливо радіють цигаркам і звичайній воді у п'ятилітрових баклашках. Воно й зрозуміло, адже навіть маючи гроші, купити поблизу не можливо нічого.
Гигикаємо, травимо байки. Зрештою прощаємося і вже по темному вирушаємо назад. Всі змучені дорогою, однак безмежно щасливі.

Загалом, за останній рік на ділянці Артемівськ-Сєвєродонецьк-Кримське я був більше разів ніж на своїй малій Батьківщині, де народився і вже досить пристойно орієнтуюсь у цій місцині. Хоча звісно не так як Саня та Віка Кононови і їхні друзі патріоти.

Я щиро вдячний долі, що звела мене з ними. На закінчення даю номер карти Привата на яку можна перекидати допомогу. 4149 4978 2747 0529 (Кононов Олександр).

Ця "Сєвєродонецька укропська банда" дуже оперативно реагує на запроси пацанів з передка. А отже діє дуже ефективно.

Невсеремось! Донбас це Україна!